Доброго дня!
Нещодавно дізналася про
конкурс
«ФАКТІВ» «Війна і мир очима дітей». Плакала, коли
читала , що переживають діти, які живуть у зоні військових дій.
Наші діти знають про війну
небагато. Інколи дорослі читають їм
оповідання про війну, вони грають в комп’ютерні “стрілялки» та у
«війнушку», приходять до нас волонтери,
учасники АТО.
На щастя, у нас не стріляють і наші діти спокійно ходять до дитсадка. Але вчора мама
Насті розповіла про медсестру, яка не
боялася, рятувала поранених бійців і її вбили.
Дівчинка зі сльозами на очах розповідала про це іншим дітям групи. Ніхто з дітей не залишився байдужим і
просили мене розповісти їм про цю мужню
жінку – справжнього героя. Я дізналася, що мова йшла про санінструктора
Наталію Хоружу, яка загинула 2 лютого під
вогнем терористів, коли рятувала поранених бійців на передовій. Знахабнілий
ворог прицільно розстріляв машину
з Червоним хрестом. На тій війні вона
була лише 5 місяців, але зуміла спасти
багато життів. Була доброю, лагідною,
завжди допомагала слушною порадою. Наталя не встигла отримати свою нагороду
за відвагу, до якої була представлена, отримає її вже посмертно. У неї залишилась дочка, яка може
гордитися такою мамою! Вічна пам’ять та слава цій героїчній жінці!
А ще в
Україні понад 2000 жінок визнані учасниками бойових дій. Справді
кажуть, коли в інших народів героїчні
жінки лише трапляються, то в Україні тільки такі і народжуються.
Ніколи не
сподівалась на таку реакцію своїх маленьких вихованців, коли розповідала їм про
цю мужню жінку. Їм було не лише цікаво,
вони пропустили цю історію через свої маленькі сердечка. Що ж ми
можемо зробити, ми ж не вміємо писати,
хвилювались вони. А тоді мудрі дівчатка запропонували привітати дочку
мужньої Наталі з жіночим святом
подаруночком, зробленим своїми руками, та ще раз нагадати , що вона може пишатися такою героїчною
мамою. Добре було б, якби ця дівчина дізналась про
подарунок від наших дітей.
Не знаю , чи
потрібно розповідати дошкільнятам
про справжню війну? Як, не травмуючи ніжні дитячі
душі, розповісти дітям про війну? Відповідь підказує саме життя.
Вихователь Наталія
Олександрівна та діти старшої
групи ДНЗ № 3
м. Прилук. Чернігівської області.
Немає коментарів:
Дописати коментар